Рекомендації психолога батькам під час воєнних дій
- Постійне відтворювання події у своїй голові;
- Кошмари;
- Переконання в тому, що світ загалом небезпечний;
- Дратівливість, гнів і різка зміна настрою;
- Погана концентрація;
- Проблеми зі сном або апетитом;
- Поведінкові проблеми;
- Нервовість через те, що люди наближаються занадто близько;
- Здригання від гучних звуків;
- Регресія до ранньої поведінки у маленьких дітей, наприклад: заціпеніння, нічне нетримання сечі або смоктання пальця;
- Труднощі зі сном;
- Відчуженість або уникнення контакту з іншими;
- Вживання алкоголю або наркотиків підлітками;
- Функціональні порушення: нездатність ходити до школи, вчитися, грати з друзями тощо.
- Тривожність;
- Підвищена агресія, гнів і дратівливість (наприклад, знущання або бійка з однолітками);
- Порушення сну та апетиту;
- Звинувачення себе в подіях;
- Зміна настрою або плач;
- Сумніви, що про тебе піклуватимуться;
- Страх можливих травм або смерті близьких у майбутньому;
- Заперечення події, яка відбулася;
- Скарги на фізичний дискомфорт, наприклад, болі в животі, головні болі та апатичність, які можуть бути викликані стресом;
- Повторення одних і тих же запитань;
- Відмова обговорювати події (частіше для дітей 9-11 років);
- Уникнення соціальних взаємодій;
- Проблеми з успішністю (наприклад, проблеми з пам'яттю та концентрацією або відмова відвідувати школу).
ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ:
Запевніть дитину, що вона в безпеці. Дітей цього віку втішають факти. Використовуйте справжні слова, наприклад, ураган, землетрус, повінь, наслідки катастрофи. Для дітей цього віку знання дають сили та допомагають зняти тривожність.
Робіть усе в звичайному режимі, якщо можливо: Дії перед сном і споживанням їжі допомагають дітям відчувати себе в безпеці. Якщо ви були переміщені, встановіть інший розпорядок дня та дайте дитині вибір у цьому питанні — наприклад, дозвольте їй вибрати, яку історію розповісти перед сном. Це дає дитині відчуття контролю під час невизначеного часу.
Обмежте доступ до телебачення, газет і радіо. Що більше поганих новин узнають діти шкільного віку, то більше вони хвилюватимуться. Кадри новин можуть посилити травму від події, тому, коли дитина дивиться новини чи слухає радіо, сядьте з нею, щоб потім поговорити про це. Не дозволяйте дитині бачити графічні зображення.
Приділяйте час розмовам з дитиною. Дайте йому зрозуміти, що можна ставити запитання та висловлювати занепокоєння чи сум. Одним із способів заохотити розмову є використання часу в родинному колі (наприклад, обід чи вечеря), щоб поговорити про те, що відбувається в сім’ї, а також у суспільстві. Також запитайте, що сказали друзі дитини, щоб ви могли виправити будь-яку неправильну інформацію.
Відповідайте на запитання коротко, але чесно. Після того, як дитина торкнеться якоїсь теми, спочатку запитайте її думку, аби остаточно зрозуміти, що у чому справа. Зазвичай діти ставлять питання, тому що їх хвилює щось конкретне. Дайте заспокійливу відповідь. Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, цілком нормально сказати: «Я не знаю». Не спекулюйте і не повторюйте чуток.
Дітям, які не розмовляють, ви можете намалювати. Розпочніть дискусію, поділившись своїми почуттями, наприклад, ви можете сказати: «Це було дуже страшно, і іноді я прокидаюся вночі, тому що думаю про це. Як ти себе почуваєш?" Це допоможе вашій дитині відчути, що вона не самотня у своїх турботах чи страхах. Однак не розказуйте багато деталей про власні тривоги.
Хай діти будуть чимось зайняті. Можуть порушуватися повсякденні заняття, такі як ігри з друзями або відвідування школи. Допоможіть дітям подумати про альтернативні види діяльності та організуйте ігрові групи з іншими батьками.
Турбуйтесь про безпеку друзів. Запевніть своїх дітей, що батьки їхніх друзів піклуються про них так само як і ви.
Заохочуйте дітей допомагати. Це дасть їм зрозуміти, що у них є завдання і ціль навіть тоді, коли вони можуть відчувати безпорадність. Діти молодшого віку можуть виконувати за вас невеликі завдання; старші можуть зробити свій внесок у волонтерські проєкти в громаді.
Знайдіть надію. Аби одужати, діти повинні бачити майбутнє. Діти цього віку цінують конкретику. Наприклад, у разі стихійного лиха можна сказати: «Люди з усієї країни присилають медикаменти, їжу та воду. Вони побудували нові місця, де будуть піклуватися про постраждалих, і вони побудують нові будинки. Та такий важкий період триватиме не довго».
Підлітковий вік – це вже складний період для молодих людей, у яких в організмі відбувається так багато змін. Вони борються з бажанням отримати більшу незалежність від батьків і схильні вірити, що вони непереможні, і ніщо не може їм зашкодити. Через травматичні події вони можуть відчувати, що вони втрачають контроль, навіть якщо вони поводяться так, ніби вони сильні. Їм також буде шкод людей, які постраждали від катастрофи. Вони матимуть сильне бажання знати, чому ця подія сталася.
- Уникнення почуттів;
- Постійні думки про катастрофу;
- Дистанціювання від друзів та родини;
- Гнів чи образа;
- Депресія і надзвичайна печаль;
- Паніка і тривога, в тому числі тривога про майбутнє;
- Перепади настрою, дратівливість;
- Зміни апетиту і звичок сну;
- Питання успішності, такі як проблеми з пам’яттю та концентрацією або відмова відвідувати школу;
- Участь у ризикованій або незаконній поведінці, як-от вживання алкоголю.
ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ:
Зробіть так, щоб ваш підліток знову почув себе в безпеці. Підлітки не люблять проявляти вразливість; вони можуть намагатися поводитися так, ніби у них все добре, навіть якщо це не так. Вони можуть пручатись обіймам, та ваш дотик може допомогти їм почуватися в безпеці. Ви можете сказати щось на кшталт: «Я знаю, що ти вже дорослий, але мені просто потрібно обійняти тебе».
Допоможіть підліткам відчути себе корисними. Дайте їм невеликі завдання та обов’язки по дому, а потім похваліть їх за те, що вони виконали й як вони впоралися. Не перевантажуйте підлітків занадто великою кількістю обов’язків, особливо дорослих, оскільки це посилить їх тривогу.
Відкрийте двері для обговорення. Для підлітків дуже характерно казати, що вони не хочуть розмовляти. Намагайтеся починати розмову, коли ви виконуєте спільну роботу, щоб розмова не була занадто напруженою або конфліктною.
Розглянемо групи однолітків. Деяким підліткам може бути комфортніше розмовляти в групах зі своїми однолітками, тому подумайте про організацію такої зустрічі. Також заохочуйте спілкуватися з іншими дорослими, яким довіряєте, наприклад з родичами чи вчителями.
Обмежте доступ до телебачення, газет і радіо. Підлітки сприймають новини краще, ніж молодші діти. Однак є такі, хто не в змозі відірватися від телебачення чи радіо, і можливо, вони намагаються втамувати тривогу в нездоровий спосіб. У будь-якому випадку поговоріть зі своїм підлітком про те, що він бачив чи чув.
Допоможіть своєму підлітку вдатися до дій. Діти цього віку захочуть допомогти суспільству. Знайдіть відповідні можливості для волонтерів.
Будьте в курсі зловживання психоактивними речовинами. Підлітки особливо схильні до ризику вживання алкоголю або наркотиків, щоб вгасити свою тривогу. Якщо ваш підліток став мовчазним або, здається, що він під дією алкоголю або наркотиків, зверніться до лікаря. І по-доброму поговоріть зі своїм підлітком. Наприклад, «Люди часто п’ють або вживають наркотики після катастрофи, щоб заспокоїтися або забути горе, але це може спричинити ще більше проблем. Є дещо інше, що ти можеш зробити: прогулятися, поговорити зі мною чи своїми друзями про те, що ти відчуваєш, або написати про свої надії на краще майбутнє».
Як допомогти дітям пережити травматичні події. ПОСІБНИК З РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ, УЧИТЕЛІВ
ЩО СКАЗАТИ ДІТЯМ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС:
- Обійняти, взяти за руку.
- Сказати, що зараз складна ситуація, сталось те, чого всі боялись і нам важливо бути зібраними та допомагати один одному.
- Ми – разом.
- Армія робить все можливе, щоб нас захистити.
- Ми можемо чути дивні звуки, довкола люди можуть боятися.
- Можливо, нам доведеться перейти в більш безпечне місце – укриття.
- Яку іграшку ти хочеш взяти з собою?
- Ти пам’ятаєш, що зараз важливо робити те, що я кажу?
- Нам, дорослим, теж страшно. Це нормально – відчувати страх, він нас захищає. Ми справимось.
- Якщо є можливість – пропонуйте потягування, дихання (ніби дмухаєте на квітку), легенький масаж – погладжування спинки.
- Дайте відповідальність – слідкувати за іграшкою.
- Телефон на зарядку і дайте пограти тетріс чи будь-яку гру, яка відволікає, але залучає мислення.
І ЩЕ ПОРАДИ ДОРОСЛИМ:
- Подбайте про себе – випийте теплий солодкий чай. Загорніться у ковдру, відчуйте своє тіло. Стискайте у лівій руці подушку чи м’ячик.
- Дихайте – повільний вдих, вдвічі довший видих.
- Якщо трясе – потрясіть тіло, не стримуйте, дайте напруженню вийти.
- Страх – це нормально, не блокуйте його, проговорюйте, це природна реакція на небезпеку.
- Діти емоційно дуже вразливі. Потурбуйтесь про них. Але і про себе не забувайте.
https://zaxid.media/post14_20157_63